Новий рік – це не просто свято. Це дата, що означає початок нового витка спіралі життя людства. Обчислення часу людьми почалося ще з незапам’ятних часів.
Спочатку, розвиваючись в примітивних формах, воно поступово вдосконалювалося, ставало більш точним. Після довгих спостережень за земними світилами людство усвідомило одну дуже важливу річ – природні процеси повторюються.
У Месопотамії в третьому тисячолітті до нашої ери, день відліку нового циклу (року) припадав на кінець березня. В інших країнах цей день відзначався у вересні, грудні. Система відліку залежала від початку польових робіт в окремо взятій країні, регіоні, галузі. Святкування також носили локальний характер. Саме землеробство, було основним джерелом їжі, а, отже – основним джерелом життя, визначало структуру календаря окремого народу.
У Стародавньому Єгипті прихід Нового року відзначався в ніч з 19 на 20 липня (час розливу Нілу і сходу яскравої зірки Сіріус), а в Стародавній Греції він збігався з днем літнього сонцестояння – 22 червня. У Стародавньому Римі новий рік починався в перших числах березня, до тих пір, поки Гай Юлій Цезар у 46 р до н.е. не ввів новий календар, згідно з яким свято припадав на перший день січня. Цю традицію перейняла Західна Європа.
На Русі з часу прийняття християнства (988 рік) Новий рік почали теж відзначати в березні (1 березня). У 1492 році це свято було перенесено на перший день осені, що було пов’язано зі стягуванням мита після збору населенням врожаю, так як до весни грошей у багатьох людей просто не залишалося. Перший Новий рік, відсвяткувати на сучасний лад, відбувся 1 січня 1700 року за царя Петра I. Кругом були веселощів, жарти, танці, в будинках з’явилися вбрані ялинки, на вулицях заплескали феєрверки, почулися привітання з Новим роком. Свято, влаштоване на західноєвропейський манер припав до душі слов’янам і міцно утвердився на наших землях.
З приходом до влади більшовиків СРСР перейшов на нове літочислення часу -западноевропейское, в той час як православні церковні свята продовжували відзначати за традицією за старим стилем. Вийшло не стикування. Новий рік на 7 днів перегнав Різдво, що неправильно, адже саме Різдво Христове що закінчуються пост і відкривало новорічні свята.
Буквально через пару років Новий рік взагалі зник з календаря. Більшовики прибрали буржуазний свято, Новорічну ялинку оголосили церковним пережитком, заборонили випуск вітальних листівок, ввели жорстку анти новорічну і анти різдвяну кампанії. Однак заборона на відзначення Новорічних свят на відміну від Різдва (якому пощастило менше, мабуть через свою більш міцного зв’язку з церквою) діяв лише 6 років.
У 1934 році Йосип Віссаріонович Сталін дав персональне вказівку повернути свято народу, відновити новорічні привітання. Ось тоді, до речі, і з’явилася, всім знайома, яка прикрашає верхівку ялинки, п’ятикутна зірка. Фігурки тракторів і комбайнів служили новорічними ялинковими прикрасами. Наряд Діда Мороза став більш простим і без надмірностей у вигляді дорогих вишивок і хутряного коміра. Свято стало гранично радянським.
Вельми цікаво те, як відзначають Новий рік за кордоном.
В Японії, наприклад, це свято відзначається рано вранці, (недарма ця держава зветься країни висхідного сонця). У Новорічну ніч в Японії 108 раз звучить дзвін. Саме стільки, на думку японців, існує у людини вад. Вірніше, всього їх – шість: жадібність, дурість, легковажність, нерішучість, злість і заздрість, однак у кожного недоліку є 18 відтінків, що в сумі і становить 108.
В Італії на Новий рік прийнято позбавлятися від старих речей.
На Кубі поширена традиція, коли годинник проб’є 12 ударів, виливати келих з водою з вікна на вулицю. Це, нібито, приносить удачу і щастя.
У жителів Румунії існує традиція запікати в новорічні пироги різноманітні дрібниці-сюрпризи: дрібні монетки, каблучки, фарфорові фігурки. Той, хто знайде в своєму шматочку кільце – стане щасливим в наступаючому році. Загалом, скільки народів – стільки і традицій.
