У пацієнтів, що мають проблемну щитовидну залозу, періодично виникає питання: в чому відмінність цих двох препаратів – Еутироксу і Л-Тироксину. Не кожен фармацевт дохідливо і ясно відповість на це питання. Спробуємо знайти відповідь.
Для чого призначаються?
Хвороби щитовидної залози в наш час отримали широку поширеність серед усіх ендокринних захворювань. Але людей, які звернулися з цією проблемою до лікаря – небагато. На думку багатьох, це відхилення не настільки серйозно, щоб почати лікування.
Від гормонів, які виділяє щитовидна залоза, залежить багато чого: зовнішній вигляд, зайву вагу або зайва худоба, характер, дітородна функція. При недостатній роботі цього органу знижується пам’ять, сповільнюється зростання, знижується інтелект. Для гармонійного функціонування організму і усунення порушень в роботі призначають препарати містять гормони, що сприяють правильній роботі цього органу.
Сумно, але здатність самостійного функціонування щитовидної залози не відновлюється, і щоб підтримувати її нормальну роботу, потрібно прийом гормонального замісного препарату все життя.
Подібність
Дія даних препаратів заснована на вхідному в їх склад речовині – левотироксина натрію, яке заповнює брак гормонів, що виробляються щитовидкою. Спосіб застосування теж однаковий – вранці за півгодини до їди. Мають однакові терміни зберігання і дозування, яка призначається виходячи з отриманих результатів аналізів і тільки після призначення лікаря строго індивідуально. Обидва препарати мають гормональними властивостями. Вони необхідні, коли з якої-небудь причини власна щитовидна залоза послаблює свою роботу або зовсім припиняє вироблення необхідних гормонів, без яких організм людини не може існувати. Не обійтися без їх прийому і після проведеної операції на щитовидній залозі або повного видалення цього органу.
Відмінності препаратів
Головним з відмінних властивостей є те, що Л-Тироксин може володіти побічними ефектами, які виникають рідко, не завжди, і все-таки перед початком прийому краще про них знати. В результаті прийому може з’явитися кропив’янка, дерматит, збільшення ваги, протипоказаний він і при інфаркті міокарда. У випадках застосування Еутироксу такі явища не зафіксовано.
Є відмінності і в терміни дії на організм: в разі прийому Еутироксу ефект настає протягом десяти днів після вживання препарату, Л-Тироксин володіє більш оперативним впливом і починає свою дію вже на третій день.
Пацієнти, які вже проходять лікування щитовидної залози, добре обізнані, що ні в якому разі не можна забувати про щоденний прийом допоміжних гормонів. У разі пропуску може виникнути різке погіршення самопочуття, аж до шокового стану, вивести з якого зможуть тільки старання медиків. Дія Л-Тироксину зберігається в організмі кілька днів, і може позбавити від такого ускладнення забудькуватого пацієнта. Але в той же час при його прийомі необхідно дотримання точного дозування, так найменший відступ від норми, прописаної лікарем, може привести до сумних результатів.
Навіть незначна передозування – може викликати серйозні порушення, такі як:
- нудота і блювота;
- втрата ваги;
- різні порушення в роботі серця і збій його ритму;
- стенокардія;
- головний біль;
- тремтіння в тілі;
- порушення сну;
- нервозність;
- пітливість.
Якщо ж доза прийому препарату необгрунтовано занижена, також виникають множинні відхилення:
- запор;
- збільшення ваги;
- проблеми з сухістю і набряком шкірних покривів;
- слабкість і млявість;
- сонливість;
- депресивний стан і байдужість до навколишнього.
Такі ліки, як Еутірокс має більш поширене застосування, йому довіряють більше число людей. Творці цього препарату отримали багаторічний досвід в результаті його виробництва, тому він більш авторитетний серед пацієнтів. Ще одна відмінність полягає в тому, що ефект від його застосування зберігається в організмі близько тижня. Внаслідок прийому Еутироксу спостерігається значне зменшення розмірів «вузлів» в щитовидній залозі. Також існує, правда невеликий, не більше тридцяти, відсоток пацієнтів, у яких після його прийому істотно зменшилася і сама щитовидна залоза.
Можна зробити такий висновок, що після застосування цього препарату здоров’я хворих значно поліпшується. Гарний Еутірокс ще і тим, що він має широкий спектр доз з різним вмістом левотироксина – від 25 до 150 мкг, що дає можливість пацієнтам підібрати свій варіант. Це дуже правильно, тому що ділити таблетку на частини незручно і не завжди виходить правильно.
Робимо висновок
Еутірокс більш зручний в застосуванні, в результаті використання не викликає побічних явищ, не призводить до необхідності частого контролю за станом в крові рівня гормонів для регулювання прийнятої дози ліків. Є препаратом з більш авторитетною характеристикою, добре вивчений і не викликає сумніву в ефективності, впливає на негативні процеси, що проходять в щитовидній залозі позитивно, сприяє поліпшенню самопочуття.
Л-Тироксин – препарат для екстреної допомоги, більш доступний, але має незручну розфасовку, може викликати безліч побічних ефектів. Він надає тривалу дію в разі переривання курсу і зберігається в організмі.
Чому віддати перевагу? Вибір за доктором.
З огляду на те, що ці препарати мають потужний вплив на гормональний фон в організмі, пацієнт не повинен приймати самостійне рішення на користь якого – то конкретного засобу, особливо у випадках профілактичного прийому. Зробити висновки, і проаналізувати рішення про доцільність призначення того чи іншого препарату повинен лікуючий лікар.
Що вибрати, який препарат ефективніше, краще – може вирішити тільки лікар. При цьому доктор враховує наявність супутніх захворювань, алергічну схильність пацієнта, наявність попереднього використання того чи іншого засобу. І все ж досвід показує, що ендокринологи частіше для лікування призначають препарат Еутірокс через менший ризику при його застосуванні, відсутності прояви небажаних відхилень і загострення хронічних захворювань, тривалого користування його в світовій практиці.
При всіх відмінностях і подібності Еутироксу і Л-Тироксину слід врахувати, що медицина рекомендує вибрати один з них, і ні в якому разі не чергувати їх і не міняти порядок застосування. Таке мінливість може негативно відбитися на власних гормональних функціях організму, повністю придушити їх або спотворити результати проведеного лікування. В цьому випадку при обстеженні важко визначення достовірних показників для призначення подальшого лікування.
