Згідно зі статистикою, багатодітних сімей в нашій країні не так вже й багато – всього 6,6%. І ставлення в суспільстві до таких родин в наш час залишається суперечливим: одні впевнені, що багато дітей – це море щастя і допомогу в старості, інші пояснюють «феномен багатодітності» безвідповідальністю окремих батьків.
Чи є плюси у великій родині, і як зберегти в ній свою індивідуальність?
Хтось здивується, але переваги в великій родині все-таки теж присутні:
- Постійний саморозвиток мами і тата. Хочеш чи не хочеш, а особистісне зростання неминучий. Тому що на ходу доводиться підлаштовуватися, перебудовуватися, винаходити, реагувати та ін.
- Коли малюк один – його потрібно розважати. Коли дітей четверо – вони займають себе самі. Тобто, з’являється трохи часу на домашні справи.
- Велика родина – це більше дитячого сміху, веселощів, радості для батьків. Старші діти допомагають по дому і з молодшими, а також є прикладом для малюків. А вже скільки в старості помічників буде у тата з мамою – і говорити не доводиться.
- Соціалізація. Власників і егоїстів у великих сім’ях не буває. Незалежно від бажань, все осягають науку жити в соціумі, миритися, шукати компроміси, поступатися і ін. Діти з малого віку вчать працювати, бути самостійними, піклуватися про себе та інших.
- Нудьгувати ніколи. У великій сім’ї не буде депресій і стресів: у всіх є почуття гумору (без нього просто ніяк не вижити), а на депресії просто немає часу.
Велика родина – що може ховатися за вивіскою та коли її можна назвати щасливою?
Безумовно, жити великою родиною – це мистецтво. Мистецтво уникати сварок, встигати все, вирішувати конфлікти.
Яких, до слова, у великій родині чимало …
- Недолік житлової площі. Так, існує міф, що багатодітні сім’ї можуть розраховувати на розширення площі, але на ділі все йде складніше. Добре, якщо є можливість переїхати (побудувати) великий будинок за містом – там місця всім вистачить. Але, як правило, більшість сімей тулиться в квартирах, де дорогий кожен сантиметр площі. Та й підросла старшій дитині вже не привести в будинок молоду дружину – нікуди.
- Нестача грошей. Їх у звичайній-то родині вічно не вистачає, а тут і поготів. Доводиться багато в чому собі відмовляти, «задовольнятися малим». Нерідко діти відчувають себе в школі / саду обділеними – їхні батьки не можуть дозволити собі дорогі речі. Наприклад, той же комп’ютер або дорогий мобільний телефон, сучасні іграшки, модний одяг.
- Про одяг взагалі варто сказати окремо. Одне з негласних правил великої родини – «молодші доношують за старшими». Поки дітлахи маленькі, проблем не виникає – в 2-5 років дитина просто не замислюється про такі речі. А ось підростаючі діти ставляться до «доношуванню» вкрай негативно.
- Старші діти змушені бути опорою і підмогою для батьків. Але не завжди їх влаштовує така ситуація. Адже у віці 14-18 років з’являються свої інтереси поза домом, і няньчитися з малюками замість прогулянок, зустрічей з друзями, власних захоплень, зовсім не хочеться.
- Проблеми здоров’я. З огляду на, що приділити час здоров’ю кожного малюка (і просто малюкові) практично неможливо, проблеми такого роду виникають у дітей часто. Відсутність вітамінів і повноцінного раціону (економити все-таки доводиться практично постійно), відсутність можливості у зміцненні імунітету різними методами (тренування, загартовування, басейни та ін.), «Скупченість» членів сім’ї в невеликому приміщенні, неможливість постійно тримати дітей в поле зору ( один впав, інший стукнувся, третій з четвертим побилися) – все це призводить до того, що лікарняну відпустку батькам доводиться брати дуже часто. Що вже говорити про сезонні захворюваннях: один захворює ГРВІ, і всі інші його підхоплюють.
- Відсутність тиші. Режим у дітей різного віку, відповідно, різний. І коли карапузам потрібно спати, а старшим дітям – займатися уроками, дітлахи із середньої вікової категорії граються на всю котушку. Про тишу і мови бути не може.
Як залишатися особистістю у великій родині – ефективні і перевірені часом правила виховання в багатодітних сім’ях
Не існує якоїсь універсальної схеми виховання у великій родині. Все індивідуально, і кожній родині доводиться самостійно визначати для себе рамки, внутрішні правила і закони.
Звичайно ж, головний орієнтир залишається незмінним – виховання повинно бути таким, щоб діти росли щасливими, здоровими, впевненими в собі, і не втрачали своєї індивідуальності.
- Авторитет батьків повинен бути незаперечним! Навіть з урахуванням того, що з часом виховання дітей розділяється між старшими дітьми, татом і мамою. Батьківське слово – закон. Анархії в сім’ї бути не повинно. Як саме будувати і зміцнювати свій авторитет, мами і тата вирішують «по ходу п’єси» в кожній окремо взятій осередку суспільства. Також варто пам’ятати, що орієнтуватися виключно на потреби, інтереси і капризи дитини – неправильно. Влада – це тато і мама, народ – діти. Правда, влада повинна бути доброю, люблячою і розуміючою. Ніяких деспотів і тиранів.
- У дітей повинна бути своя особиста зона, а у батьків – своя. Малюки повинні пам’ятати, що ось тут їх іграшки можуть «гуляти» скільки завгодно, а сюди (в батьківську спальню, на мамин робочий стіл, на татове крісло) категорично не можна. Також діти повинні знати, що якщо батьки «в будиночку» (в своїй особистій зоні), то їх краще не чіпати, якщо в цьому немає гострої необхідності.
- Батьки повинні приділяти увагу всім своїм дітям порівну. Так, складно, не завжди виходить, але потрібно встигати – з кожним малюком поспілкуватися, пограти, обговорити дитячі проблеми. Нехай це буде по 10-20 хвилин в день, але кожному і персонально. Завдяки цьому діти не будуть битися один з одним за увагу мами з татом. Як розділити порівну обов’язки в сім’ї?
- Не можна перевантажувати обов’язками своїх дітей – навіть, якщо вони вже «великі», і здатні частково розвантажити маму з татом. Дітей народжують не для того, щоб потім скинути їх виховання на кого-небудь. І взяті на себе зобов’язання при народженні чергового малюка – це відповідальність батьків і нікого більше. Звичайно, ростити егоїстів не потрібно – діти не повинні рости розпещеними неженками. Тому «обов’язки» звалювати на своїх дітей можна виключно у виховних цілях і дозовано, а не тому що мамі з татом колись.
- Не менш важлива система пріоритетів. Доведеться навчитися оперативно вирішувати, що робити відразу і швидко, а що можна взагалі відкласти в довгу шухляду. Звалювати на себе все підряд – нераціонально. Сил просто не залишиться ні на що. Тому важливо навчитися робити вибір. І необов’язково він повинен припускати жертовність.
- Ніяких розбіжностей між мамою і татом! Особливо на тему сімейних законів і правил. Інакше авторитет батьків серйозно похитнеться, і відновити його буде вкрай складно. Діти будуть слухати маму з татом тільки в тому випадку, якщо вони – єдине ціле.
- Не можна порівнювати своїх дітей. Пам’ятайте, кожен з них унікальний. І хоче таким залишитися. Дитині прикро і боляче, коли йому кажуть, що сестра розумніші, брат спритнішим, і навіть молодші карапузи послушнее його.
Ну і найголовніше – створити в родині атмосферу любові, гармонії і щастя. Іменний в такій атмосфері діти ростуть самостійними, повноцінними і гармонійними особистостями.
Сайт Colady.ru дякує вам за увагу до статті! Нам буде дуже приємно, якщо ви поділитеся своїми відгуками і порадами в коментарях нижче.
